danapria

Знайшла у фейсбуці літературну групу. З рекламою книжок - люди постять відгуки, автори розкланюються) Вперше у житті наважилася пропіарити себе)
Пост протримався кілька годин. Я так і не втямила, яке правило я порушила. Пояснень ніяких не було.
Єдина розумна думка - самій про себе оповідати не можна. Типу - будьте скромнішою, дамочко)

Читати на ніч російську фентезі я давно покинула. Однак тут трапилась наводка на чи то утопію, чи то антиутопію, і встояти проти улюбленого жанру я просто не змогла. Прочитала...
На прикладі цієї книги потрібно вчити початківців як не треба будувати світ фентезі. Мова йде про "Дейтрос" Я. Завацької, оригінал лежить ось тут http://samlib.ru/j/jenna_k/deitros-2.shtml
Є дві ворогуючі планети Дейтрос і Дарайя. Мешканці їхні відрізняються від нас однією важливою особливістю - вони можуть виходити в Медіану, щось типу Лімбу (привіт Олдям з їхнім Мєждумирьєм, де точаться війни і тренуються кшатрії). В Медіані можна воювати, через неї можна потрапляти на інші планети. Таким чином ці інопланетяни віднайшли Землю.
Наша бідна планета стала об єктом... ні, не прогресорства) Невідомо чому дейтрійці масово прийняли християнство. Причина цього охрещення цілої планети автором не вказана. Незрозуміло і те, в якому столітті іноланетяни вперше навідали Землю, і в яку саме гілку християнства залюбились - воно ж бо багатолике, і дуже часто ці гілки між собою не ладнають.
Тим часом Дарайя теж спробувала нового духовного вчення, але швидко відмовилась від нього бо ворогувала з Дейтросом. Що ворогу любо, то нам не треба. Більше того - Дарайя вирішує знищити Землю за допомогою якоїсь страшної зброї.
А тепер поглянемо на задані автором умови світобудівлі. Дарайя - дуже меркантильне суспільство. До релігії в принципі байдуже - суспільство поліетнічне і мультирелігійне. Не фанатичне. І воно хоче знищити Землю? А для чого?
Якби подібне суспільство захотіло знищити нещасну планету тому що вона заважає торгувати, багатіти, видобувати корисні копалини - це був би цілком логічний поворот сюжету. Якби Дарайя переймалася ідеологією - але ж вона нею не переймається. Християнство є релігією ворога - ну то й що? Ідеологічно воно нічим не заважало планеті комерсантів.
Наступний крок - двоє вояків-дейтрійців вирішують врятувати "вітчизну Христа". Для цього вони підставляють під цю (Зірку Смерті))) суперзброю власну планету. Вижили лише ті, хто на даний момент був у Медіані, на космічних станціях, на інших планетах. Втрати - два мільярди особистостей.
За умовами світобудівлі подібний поворот сюжету зовсім непотрібен. Він є неймовірним навіть для фентезі - адже хтось з великих майстрів цього жанру сказав: якщо ти вигадав зеленого слона, зроби так, щоб люди повірили в його існування. Ну так, автору це треба для пояснення наявності на Новому Дейтросі опісля катастрофи пом якшеного варіанту воєнного комунізму. Але чи не логічніше було б воякам підставити під смертоносну зброю власний корабель, самих себе, пожертвувати скажімо одною станцією зі згоди екіпажу? Два мільярди жертв, котрі зовсім не бажали віддавати життя за "вітчизну Христа" - це трохи занадто. Винищити дейтросців у великій кількості можна було доручити ворогу, так логічніше.
Бо задані автором умови такі - дейтрійці-християни не надто фанатичні. Священики у них не в особливій шані і комплектуються за принципом "що залишиться". Діти вчать богослов я, але так, як нудний напівнезрозумілий предмет і сплять над підручниками. До церкви більшість ходить раз на рік на Великдень.
Може це катастрофа знизила накал віри? Ні, авторка цього не оговорює.
Йдемо далі. Опісля катастрофи вцілілі дейтрійці опісля багатьох митарств знаходять собі іншу планету.На них постійно нападають дарайці - через Медіану. Бідолашні дейтрійці ледве встигають відбивати напади цих звірюк у подобі гуманоїдів.
Знову дивимось на задані автором умови. Дарайці - народ-торговець. Вони здатні винищити тубільне населення якоїсь зачуханої планетки, щоб не заважало бізнесу. Але нафіга їм воювати з дейтрійцями? Військову потугу дейтрійці втратили - вони змушені залучати до армії підлітків. Ідеологічний вплив на інші планети втратили - в цих умовах не до місіонерства. Конкретно проти християнства як ідеології дарайці нічого не мають, воно на їхній планеті занепало, на інших вигасає. Сенс нападати, витрачати сили, людей і зброю? На бізнесовців це не схоже.
Світ, створений письменницею, стає все більш картонним. Починає розгортатись доволі невибагливий сюжет - виховання дівчини-воїна з абсолютно непридатного матеріалу (привіт "Дивергенту" з його кастовим суспільством і дресурою кшатріїв) Щоправда тут є певна відмінність - авторка винайшла оригінальний спосіб позбутись дисидентів. Це дуже просто - потрібно лише забрати до війська поетів, музикантів, композиторів та іншу гнилу інтелігенцію, і вони вже не будуть бунтувати, а будуть захищати вітчизну. А хто сумнівається, той таки полюбить вітчизну - опісля биття батогом (ні, це не метафора).
Взагалі-то з цього сюжету можна було б зробити лялечку. Прибрати з зав язки означені баги. Зробити світ хоча б тримірним - точка зору дейтрійки-гейни (дівчини-воїна), точка зору якогось дарайця (можна солдатика), точка зору землянина котрий раптово виявив, що по його планеті розгулюють прогресори (авторка пише, що дейтрійці й земляни навіть одружувались - а генетика якже, авжеж, про такі дрібниці зазвичай не задумуються) А отже який-то витік інформації міг бути.
Навіть шестимірну проекцію можна було зробити, додавши до перших трьох, скажімо, зрадника-дейтрійця, дарайця, учасника антивоєнного руху, і представника земних спецслужб (такого собі Фокса Малдера, котрий вийшов на слід "прогресорів")
Але замість цього у пані Завацької заангажований "плаский світ" з дірами у світобудові, грубими накладками і комуністичною ідеологією, котра лізе з усіх щілин цього милого твору. Спроба прикрити її християнством вийшла невдалою.
Читати таке можна лише з пізнавальною метою, імхо.

Нестор-літописець колись питав, звідки пішла Руська Земля. Оскіьки батюшка Нестор був таким же "чесним" літописцем як і вся сучасна журналістська братія, він понаписував багато такого, що нащадки не розгребли і досі.
Південний Схід народився під пером таких же самих "несторів" З ним конкурує на рівних хіба що така ж сама міфічна Новоросія. Міфічні вони тому, що це не географічні, а швидше політичні поняття.
Південний Схід народився з мапи виборів - 201О. Саме на таких мапах Україна поділялась на дві частини по голосуванню Янукович-Тимошенко. Херсон балансував десь на 60 відсотках, Запоріжжя на 70, ну і далі по тексту.
Цю мапу путінські політологи і розстелили на столі у свого вождя і Верховного Стерха, щоб показати йому, скільки можна вхопити одразу, ну а далі - як вийде.
Про нахабно відкушений Крим поки що говорити не буду. Але що трапилось далі?
План Верховного Стерха дав збій. Весняні заворушення почалися як за розкладом у кожному місті "Південного Сходу", а до двох областей увійшли російські "туристи" (Харківщина) та "поребрики" (Донеччина). Окрім областей, позначених на путінських мапах як "південний схід" заворушення ще було у Полтаві. Даю медяника тому, хто здогадається, чому саме там.
Поганці розраховували зайняти ПС за кілька днів. Мертвонароджене вампіреня мало називатись "Новоросія", з наступним рехверендумом та добровільним вступом до складу Росії. На черзі було визволення Києва і ще купа гидоти. Кому цікаво - послухайте Жириновського. Що у Путіна на умі, те у цього блазня на язиці.
А тепер подивимося, що ж сталося насправді.
Херсон. Повний обламайсь. Фото великої площі, котру по периметру охороняла міліція, з жалюгідною купкою сепаратів на ній, обійшло весь інтернет.
Запоріжжя. Задоволено відзначу, що рідне місто не втратило справжнього козацького гумору і відваги. Сепарати були буквально скупані в клярі. Це якщо взяти до уваги, що у нас дуже сильний "Русскій блок", який директор Мотор-Січі буквально годував з руки. Але побиті яйцями придурки лягли на дно і більше не вилазили навіть за гроші.
Дніпропетровськ. Місто за три місяці затьмарило Львів кількістю національної символіки та шаленчим патріотизмом. Про Коломойського - окремий епос, шкода, що не маю грошей, а то б довірила їх Приватбанку))))
Миколаїв. Сепарати були биті і вигнані геть. Чудотворчі яйця теж приймали участь в операції.
Одеса. Тут жарти закінчуються. Мир і спокій цього прекрасного міста було оплачено кров ю. Хлопців-ультрас з Одеси й Харкова розстріляли з-за спин продажних мєнтів російські провокатори. У відповідь збурена юрба знесла наметове містечко сепаратів, далі сталася пожежа і знову загинули люди. Незважаючи на це Одеса зосталась українською, хоча сепарати вже намалювали для неї герба і пошили прапора.
Харків. На вулицях цього не менше прекрасного міста точилися цілі битви між нормальними людьми та "туристами" й місцевими запроданцями. Ще б трохи, і... Харків дійсно висів на волосинці, але вистояв. І досі тримається - останню вилазку сепів на 22 червня було успішно придушено.
Луганськ та Донецьк. Хвала і слава тим, хто насмілився вийти на проукраїнські мітинги. Про цих людей, постраждалих на самому початку веремії зараз чомусь мало згадують. А вони є відважними - бо насправді ризикували життям. Ну і якось не гідно кидати на поталу терористам сімдесят відсотків нерозумних, котрі думали, що їм вдасться відсидітись у спокої.
А тепер питання - а чим ми гірші за Київ? Можливість отримати по пиці, а то і спіймати кулю у нас була не менша, ніж на Майдані (не кажу вже за ті жахіття, що творилися на Донбасі) І досі згадую розгін Запорізького майдану, який хлопці назвали потім "Льодовим побойовиськом".
Фіг Росія отримає, а не нас. Не дочекається.