Улюбленці публіки
Wednesday, 25 June 2014 20:50![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
danapriaТворчість фантастів Дяченків я полюбила з першого прочитаного роману, котрим була "Відьомська доба". В тому доінтернетному часі я була цілком певна, що мені до рук трапилося диво: україномовна фентезі високої проби. О цей паралельний світ, в якому існувало герцогство, котре по прямій лінії походило від вцілілого в усіх боях Галицько-Волинського князівства (цікаво, а чи думали самі автори про те, що я їм приписувала) з виходом до моря ("Одниця, так-так" - це ж напевне Одеса) з могутньою гуцульською мітологією, незламною Інквізицією та загадковими і небезпечними відьмами на чолі з Ївгою Лис.
Потім прийшло легеньке розчарування - то був переклад. Гарний, виважений, потім мені доводилося читати й гірші.
Але, незважаючи на цю сумну обставину, любов до МіС зосталася надовго. Принаймні, ми з донькою зібрали всі українські переклади цієї пари.
Звісна річ, що "Відьомську добу" в моїй шкалі цінностей ніщо перевершити не може. Незважаючи на змазаний фінал і поворотне коло сюжету. Вона неповторна - і саме у перекладі. Російською мовою усі ці нявки та чугайстери ("Служба "Чугайстер" завжди з вами") абсолютно не бринять.
Тетралогія про Мандрівничих мене не зачепила. На мою думку авторам добре вдається "міська фентезі", а от середньовіччя у них картонне, несправжнє. І чим старанніше вони хочуть показати "реалістично" брудний і невмиваний світ, тим більше у них виходить щось у стилі "недопеченого Сапковського" тільки без лайки та грубого сексу. Винятком є "Ритуал" - тут уже автори махнули рукою на реалії, світ "Ритуалу" цілком казково-ляльковий, і тільки самі герої вивищуються над цим світом, наче над іграшковим будиночком.
"Армагед-дом" "Печера" та "Віта Ностра" є найкращими з їхньої міської фентезі. На мою думку, звісно. "Армагед-дом" він і досі Армагед...це саме, тільки у нас цикли від виборів до виборів. "Печері" я б дала особливий приз за опис дисидентської вистави, її неначе бачиш увічі, настільки воно опукло й сильно виписане. "Віта Ностра" - геніальна річ, тільки у мене трохи інша трактовка сюжету. Він мені нагадує - смійтесь люди - "Акваріум" Суворова. І від таким чином вихованих "словес" стає моторошно.
"Оленка й Аспірін" - не найкраща, але найулюбленіша. Знов таки моє сприйняття сюжету від серця співчуває бідолашному ді-джею, бо хамовита "архангелиця" є просто огидною. Але читається книга за один подих
Зрештою, оповідати можна довго - але зараз ми з малою, яко давні поклонники МіС, сумуємо - метри явно почали здавати позиції. До того їм можна було закинути лише участь у гидезному проекті "Рубєж". Я певна, що те, що найбільш огидне, написали не Дяченки, тому і зосталась їхньою прихильницею.
Але останні твори є тільки блідими тінями колишніх МіС. Ні, вони як і колись чимось приваблюють, але щось пішло назавжди. Наче вивітрилось.
"Темний мір" - дайте мені забути, що я це читала. Ні, я розумію, що це кіношний варіант, але ж люди добрі... Вся книжка є одною затертою банальністю і чомусь змушує згадувати Лук яненка періоду останніх Дозорів.
Щоб очистити розум перечитала "Підземний вітер". Цей рімейк "Лісової пісні" завжди дає мені хвильку блаженства - класика не вмерла.
Я сподіваюсь на повернення колишніх МіС. Чи дива не буває?
Потім прийшло легеньке розчарування - то був переклад. Гарний, виважений, потім мені доводилося читати й гірші.
Але, незважаючи на цю сумну обставину, любов до МіС зосталася надовго. Принаймні, ми з донькою зібрали всі українські переклади цієї пари.
Звісна річ, що "Відьомську добу" в моїй шкалі цінностей ніщо перевершити не може. Незважаючи на змазаний фінал і поворотне коло сюжету. Вона неповторна - і саме у перекладі. Російською мовою усі ці нявки та чугайстери ("Служба "Чугайстер" завжди з вами") абсолютно не бринять.
Тетралогія про Мандрівничих мене не зачепила. На мою думку авторам добре вдається "міська фентезі", а от середньовіччя у них картонне, несправжнє. І чим старанніше вони хочуть показати "реалістично" брудний і невмиваний світ, тим більше у них виходить щось у стилі "недопеченого Сапковського" тільки без лайки та грубого сексу. Винятком є "Ритуал" - тут уже автори махнули рукою на реалії, світ "Ритуалу" цілком казково-ляльковий, і тільки самі герої вивищуються над цим світом, наче над іграшковим будиночком.
"Армагед-дом" "Печера" та "Віта Ностра" є найкращими з їхньої міської фентезі. На мою думку, звісно. "Армагед-дом" він і досі Армагед...це саме, тільки у нас цикли від виборів до виборів. "Печері" я б дала особливий приз за опис дисидентської вистави, її неначе бачиш увічі, настільки воно опукло й сильно виписане. "Віта Ностра" - геніальна річ, тільки у мене трохи інша трактовка сюжету. Він мені нагадує - смійтесь люди - "Акваріум" Суворова. І від таким чином вихованих "словес" стає моторошно.
"Оленка й Аспірін" - не найкраща, але найулюбленіша. Знов таки моє сприйняття сюжету від серця співчуває бідолашному ді-джею, бо хамовита "архангелиця" є просто огидною. Але читається книга за один подих
Зрештою, оповідати можна довго - але зараз ми з малою, яко давні поклонники МіС, сумуємо - метри явно почали здавати позиції. До того їм можна було закинути лише участь у гидезному проекті "Рубєж". Я певна, що те, що найбільш огидне, написали не Дяченки, тому і зосталась їхньою прихильницею.
Але останні твори є тільки блідими тінями колишніх МіС. Ні, вони як і колись чимось приваблюють, але щось пішло назавжди. Наче вивітрилось.
"Темний мір" - дайте мені забути, що я це читала. Ні, я розумію, що це кіношний варіант, але ж люди добрі... Вся книжка є одною затертою банальністю і чомусь змушує згадувати Лук яненка періоду останніх Дозорів.
Щоб очистити розум перечитала "Підземний вітер". Цей рімейк "Лісової пісні" завжди дає мені хвильку блаженства - класика не вмерла.
Я сподіваюсь на повернення колишніх МіС. Чи дива не буває?
no subject
2014-06-25 22:28 (UTC)no subject
2014-06-26 18:07 (UTC)А от від Пентаклю не у захваті (