Якщо йти від міжнародних конвенцій про гуманне ведення війни, то немає завдання саме вбити противника. Мета у тому, щоб він відмовився від продовження бойових дій: відступив або склав зброю.
Якщо є можливість створити ситуацію, щоб він здався в полон через марність подальших дій або через переляк - прекрасно. Саме тому заборонено вбивати військовополонених. Це також не заохочує битися до останньої краплі крові, бо полон в теорії має бути збереженням життя, а не відтермінованою смертю.
Якщо не здався, але не може чинити опір через поранення - також мети досягнуто. Тому забороняється добивати поранених, натомість виникає забов'язання їх лікувати, бо вони вже не мають зброї, не знаходяться у складі підрозділу, не мають бойового завдання та можливості його виконання.
Тобто хід думки не у напрямку дегуманізації, а у напрямку розумно дозованого насилля. Я про це дізнався ще до школи коли ходив. А потім подібне нам в армійській учебці наставники говорили. Невже зараз психологічну підготовку вояків не проводять?
Отже, якщо немає такого військового виховання, тоді кожен вже грає зі своєю свідомістю, як може. Тоді й виникає цей дискурс дегуманізації, хоча, як на мою думку, він підступний, бо можна вчасно й не зупинитися, як Ваш знайомець зауважив, і у зворотньому напрямку також б'є: якщо немає поняття про необхідність достатнього насилля, то можна й самому стати жертвою і погубити інших.
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
no subject
2014-06-19 21:10 (UTC)Якщо є можливість створити ситуацію, щоб він здався в полон через марність подальших дій або через переляк - прекрасно. Саме тому заборонено вбивати військовополонених. Це також не заохочує битися до останньої краплі крові, бо полон в теорії має бути збереженням життя, а не відтермінованою смертю.
Якщо не здався, але не може чинити опір через поранення - також мети досягнуто. Тому забороняється добивати поранених, натомість виникає забов'язання їх лікувати, бо вони вже не мають зброї, не знаходяться у складі підрозділу, не мають бойового завдання та можливості його виконання.
Тобто хід думки не у напрямку дегуманізації, а у напрямку розумно дозованого насилля. Я про це дізнався ще до школи коли ходив. А потім подібне нам в армійській учебці наставники говорили. Невже зараз психологічну підготовку вояків не проводять?
Отже, якщо немає такого військового виховання, тоді кожен вже грає зі своєю свідомістю, як може. Тоді й виникає цей дискурс дегуманізації, хоча, як на мою думку, він підступний, бо можна вчасно й не зупинитися, як Ваш знайомець зауважив, і у зворотньому напрямку також б'є: якщо немає поняття про необхідність достатнього насилля, то можна й самому стати жертвою і погубити інших.